Violin.JPG

Перша скрипка

Найпопулярніший інструмент троїстої музики. Грає мелодію і супровід (див. скрипка-втора). Верхня дека виготовляється народними майстрами з смереки, ялини або явора; нижня - з клена або явора; кілки й струнотримач робляться з груші або акації; душа мусить бути смерекова або ялинова; підставка переважно з клена, хоча інколи робиться з бука; обичайка робиться виключно з бука. Перший скрипаль як правило являється лідером гурту - найкращим і найшанованішим музикантом, без якого дуже часто гурт заграти не спроможний.

Народна постановка скрипкової гри відзначається упором

в ліву грудь музики. Відпадає необхідність у підбороднику та мостику, а, що найважливіше - з'являється можливівсть співати під час гри, чим народні скрипалі частенько користаються. Відзначимо надзвичайне різноманіття скрипкових штрихів у автентичній манері гри. Тим самим компенсуються її певні "обмеження", як наприклад гра майже виключно в першій скрипковій позиції; тональності ре мажор, соль мажор, до мажор, ля мінор, соль мінор, ми мінор, лише зрідка фа мажор, ля мажор й сі мінор - це фактично всі тональності, у яких звучать етнічні награвання. Втім, саме поняття мажора й мінора для народних музик потрібно вживати лише умовно, оскільки мислення автентичних музик не підпорядковане правилам сучасної функційної музичної системи.

 
 
Скрипка2.jpg

Друга скрипка

Скрипка або скрипаль, що грають супровід до партії першої скрипки. Скрипка-втора трактується як гармонічний і майже ударний інструмент. Грають на вторі виключно подвійними нотами по двом струнам що натянуті поряд. Основним ритмом втори у дводольному розмірі являється акцентовані слабі долі такту. У різних традиціях вторування спостерігаємо різний рівень мелодизації втори - від суворого бурдону Бойківщини до затійливих малюнків у партіях втори на Волині. Втім, в будь-якому разі втора залишається інструментом ритм-секції.

Якщо спів під час гри для першого скрипаля не вважався обов'язковим, то скрипаль-вторист співав завжди. 

Його постановка під час гри була нижча, чим у першої скрипки, а сам інструмент тримався під час гри майже паралельно тілу.

Наверх
Басоля.jpg

Басоля 

Останнє покоління майстрів, що виготовляли басолі жили на Бойківщині й Закарпатті. У народній традиції цей інструмент робився переважно з явора й верби. Смик робили лукоподібним і коротким: 30-40 см, натягуючи зазвичай замість кінського волосу риболовну лєску. Звук у лєски був дещо гірший, але смик виходив "вічним" - на відміну від смику з кінським волосом у якому необхідно волос перетягувати фактично після кожного весілля, оскільки він інтенсивно перетирається і рветься. Грають на басолі стоячи, тримається вона за допомогою ремня через плече - отже басоля являється одним із традиційних інструментів для обслуговування поход.

Iнструмент ритм-групи. В цілому його партія нагадує партію скрипки-втори з тою різницею, що на басолі грають все-таки дещо поважніше, оскільки інструмент більший, струни довші і товщі, а отже їх важче "розгойдати". Розміри басолі можуть бути від майже контрабасових на Закарпатті й Бойківщині, до невеличкого басу Наддніпрянщини, що відповідає розмірам віолончелі-половинки. Інколи на басолі грають на сильну долю по окремих басових нотах (На Закарпатті й Полтавщині). У цьому випадку басоля грає функційний бас. 

 
Наверх

На Поліссі басоля трактується як великих розмірів скрипка-втора. Бойківська басоля грає виключно по непритисненим струнам, видобуваючи квінтові бурдони, на яких базується вся бойківська інструментальна традиція. Потрібно відмітити при цьому складність ритмічних малюнків - гармонічна монотонність тут компенсується вигадливою ритмікою.

Цимбали.jpg

Цимбали 

Цитроподібний інструмент з горизонтально натянутими струнами, що діляться навпіл буртом посередині. Верхня дека робиться з смереки або ялини, нижня - з явору або верби. Тримач для кілків робиться з тиса або дуба. Кілочки і струни металеві. Відомі центри виготовлення цимбал - в Гуцульщині, Наддніпрянщині, Тернопільщині, Бойківщині. Бойківські цимбали маленькі (30*40*15), на них грають гнучким вербовим прутиком (у правій руці) лівою рукою тримаючи інструмент.

 
Наверх

Всі струни налаштовані на тонічний бурдон. Цей інструмент є ударним і бурдонним. Гуцульські цимбали значно більші (близько 55*90*20), мають або космацький, або циганський або верховинський стрій. Грають на гуцульських цимбалах деревянними (груша, акація) паличками, переважно мелодію. На Тернопільщині цимбали за розмірами подібні до гуцульських, настроюються на подільський стрій і слугують для гармонічного супроводу. Наддніпрянські цимбали невеликі за розмірами (близько 40*75*15), мають подільський стрій, грають на них супровід.

Єдиний на сьогодні центр виготовлення цимбал зафіксовано на Гуцульщині. Там само можна найти нечисленних тепер цимбалістів. Цимбали традиційно є ансамблевим інструментом, важливим представником троїстої музики. Подекуди, зокрема на Гуцульщині, можна зустріти гурти, у яких саме цимбаліст є лідером гурту, а не перший скрипаль.

Робоче положення для гри на цимбалах - сидячи, положивши інструмент на коліна. Втім, інколи цимбалістам доводиться грати й в походному положенні - стоячи чи ідучи. Інструмент при цьому перечеплений через шию. Потрібно сказати, для гри в такому положенні потрібна неабияка фізична витривалість, оскільки вага цимбал досягає інколи 18-20 кг.

сопілка1.jpg

Сопілка

Народний духовий музичний інструмент, в Україні відомий з княжих часів.

Виготовлявся з калинової гілки, бузиниліщини,очерету та ін. Довжина сягала 30-40 см, у нижньому кінці просвердлювали 4-6 дірочок.

 
Решітко.jpg

Решітко

Бу́бон — дуже поширений ударний музичний інструмент з невизначеною висотою звуку у вигляді обруча, на який з одного боку натягнуто шкіру. У прорізах обруча встановлено малі металеві тарілочки — брязкальця. Відомий з давніх часів.

 
Наверх
Наверх
Барабан.JPG

Барабан з тарілочкою 

Ударний інструмент, найважливіший представник ритм-секції. Виготовляється з березової або металевої обичайки. Шкіра на барабан використовується козина або теляча. Тарілочка робиться із латуні. На Західній Україні барабан з тарілочкою роблять досить великих розмірів (діаметр 100 см і більше). Грають на такому інструменті сидячи спеціальною довбешкою, що виготовлена із акації і повсті й скрученим дротом або паличкою, подібною до цимбальної. Регіональна назва інструменту "бубень". На Поділлі, Полісся і Надніпрянщині побутує менший представних сімейства ударних, діаметром близько 30-60 см. Цей інструмент за спеціальні ремні чіпляється на плечі і грається стоячи. У лівій руці довбешка, у правій або дріт, або тарілочка. Називається такий інструмент "бухало".

Ансамблева функція барабану - тримати темп, задавати метр і створювати ритмічну різноманітність гри ансамблю. Ударник - своєрідний "диригент" троїстрих музик. Також, бубністи дуже часто співають під час гри, так само як й інші представники ритм-секції.

 
Бандура.JPG

Бандура

Український народний струнно-щипковий музичний нструментКласичний (діатонічний) і сучасний (діатонічний або хроматичний) інструмент з родини арфгусел та псалтиріонів. Музикант, граючи на старосвітський чи сучасній бандурі, не притискає струн на грифі, а, подібно до арфи, щипком пальців (лівої руки тощо) у потрібний момент видобуває звук певної струни, зате в XVIII і XIX ст. всі бандури використовували техніку притискання струн до грифа. Бандури XVIII ст. були більш схожі на німецькі пів-лютні, ніж на сучасні інструменти.

В ширшому розумінні до бандур зараховують кобзу — старовинний український національний струнно-щипковий музичний інструмент з родини лютневих. Музикант, граючи на кобзі, притискає струни на грифі, тримаючи її подібно до лютні, і щипком пальців у потрібний момент видобуває звук певної струни.

 
Наверх
Наверх
Наверх